Маховик онлайн-покеру в 2002 році зробив перші рішучі обороти, підміняючи під себе все нових і нових шанувальників. Особливого прискорення йому надала одна подія, яку, поза сумнівом, можна назвати ключовою в історії всієї покерної індустрії – в 2002 році американський канал Travel Channel показав карти гравців в епізодах World Poker Tour (вперше вмонтовані в стіл камери з’явилися трохи раніше на шоу Late Night Poker ). Випуск програми був запущений без особливих надій та ілюзій. А дарма! Цей випуск став вибухом, фідбек від публіки не змусив довго чекати, значно полегшивши роботу телевізійникам, вибір був однозначний: покеру на TV бути!
У цій ситуації найшвидше зорієнтувалися PartyPoker, підписавши ексклюзивний контракт із серією World Poker Tour (WPT), з якими у них і досі тісні стосунки. Зараз багатьом здається нелогічним, що саме PartyPoker були найшвидшими, а не PokerStars, які, на кшталт “турнірного руму №1”, та й зараз уже не сприймаються ніяк інакше, окрім як лідери всього що тільки можна. Але в 2002 році позиції червоно-пікових були ще не такі сильні, до того ж у порівнянні з капіталами PartyGaming, PokerStars виглядали як бідні студенти проти мажорів. PartyPoker мав колосальне фінансове підживлення завдяки своєму клану засновників, а тепер ще й заручився підтримкою телебачення: емблема PartyPoker замигтіла скрізь, де тільки можна.
Однак PokerStars все одно потрібно було відповідати, тому що підтверджувати реноме “головного турнірного покер руму планета”, потрібно було не на словах, а на ділі. У 2002 році PokerStars презентували WCOOP – World Championship of Online Poker (Чемпіонат світу з онлайн покеру). Свого роду WSOP тільки не в Лас-Вегасі, а за столами онлайн покер руму PokerStars. Нинішньому поколінню важко зрозуміти масштаби того часу, коли бай-ін на найдешевший турнір тієї серії становив $109 (турнір з лімітного холдему). Виграв його тоді хтось “fingaz” (особистість історична, хоча досі абсолютно невідома), таким чином ставши першим у світі володарем браслета WCOOP. На той час усе це видавалося досить масштабним. До речі, вся серія складалася з 9 подій. Бай-ін на Main Event становив значні $1050 і виграв його швед “MultiMarine”, що принесло йому $65,450. Загальна сума виплачених призових перевалила за позначку в $730 000, а середня кількість гравців у кожному з 9 турнірів WCOOP перебувала на позначці 200-250 учасників.
Загалом, основна конкурентна боротьба на той час проходила між PartyPoker та PokerStars. PokerStars активно розвивався завдяки орієнтації на турніри. Якщо PartyPoker використовували турніри як сходинку для залучення кеш-гравців, Poker Stars вважали їх кінцевою зупинкою. І тут спостережливі читачі можуть запитати: “Почекайте, а як же лідер індустрії – Paradise Poker?”. Гарне питання.
Paradise, насправді, у 2002-2003 роках почувалися досить непогано і змагалися з PartyPoker за трафік, трохи випереджаючи останніх. Але у них була одна проблема – на Рaradise не було турнірів, точніше керівництво руму не робило ставку на них. Там, як і раніше, були впевнені, що майбутнє за лімітним холдемом, а багатогодинні тасування фішок зі стеку в стек зовсім не цікаві гравцям. І це при тому, що до кінця 2002 року було видно неозброєним оком, що МТТ – це майбутнє онлайн-покеру.
Підсумовуючи короткий підсумок, можна відзначити наступне: якщо показ покеру по TV був підпалом, то повномасштабний вибух стався після “ефекту Манімейкера”. Хто такий Кріс Манімейкер, напевно, чули навіть ті, хто зовсім недавно захопився покером. Манімейкер – це та людина, за якою сумують нинішні організатори офлайн івентів та всі покер руми. Простий бухгалтер з Атланти, який у $39-сателіті на PokerStars, виграв путівку на Мain Event WSOP 2003, а пізніше і саму подію.
Хрестоматійна історія простого хлопця, який із бідного роботяги перетворився на мільйонера. Сучасна інтерпретація Покерної Попелюшки. Після того, як Кріс виграв WSOP Main Event, обігравши за фінальним столом Сема Фархі і отримавши за це $2.5 млн., про нього заговорили навіть ті, хто нічого не знав про покер. Одночасно з цим імпульс додаткового інтересу до себе отримав і PokerStars – покер рум з якого, власне, і почав свою переможну ходу Манімейкер. У 2004 році, до речі, кількість сателітів на WSOP там була збільшена в рази, а самі турніри не відчували дефіциту учасників.
Однак, незважаючи на такий успіх PokerStars, віжки лідерства в питаннях піару і TV-реклами все-таки утримували PartyPoker (ексклюзивний контракт з WPT давав про себе знати). І якщо в Америці близько 80% ринку утримував PartyPoker, то старенька Європа в цьому сенсі здавалася неораним полем. Однак і її швидко почали підгортати заповзятливі гемблінг-оператори. Серед перших стрепенулися букмекерські контори та казино, які швидко почали відкривати у себе дрібні руми або об’єднуватися в мережі.
Одна з найстаріших англійських букмекерських контор Ladbrokes у 2002 році відкрила власний сайт покеру. Доступ американським гравцям було закрито, компанія орієнтувалася на мешканців Англії та скандинавських країн. Експеримент виявився вкрай вдалим, сайти покеру стали відкриватися у багатьох букмекерських контор по всій Європі.
Покерні кімнати під крилом контор та казино росли, як гриби після дощу, щоправда, також швидко і зникали. Чим більше ставав сайт, тим частіше його назва мелькала на ТБ, тим більше нових гравців на ньому реєструвалося. Замкнуте коло. Незабаром кількість користувачів, що грають одночасно, зросла до кількох десятків тисяч, кілька років тому про такі цифри ніхто не міг і мріяти. PartyPoker дивився на всі ці процеси з розчуленням, так як кінцю 2003 року його чистий прибуток дорівнював більш ніж $1,000,000 на день! Загальний щоденний кістяк гравців також вперше пробив позначку 10,000 осіб, і ці тенденції лише набирали хід.
PokerStars традиційно відповіли WCOOP`ом. Якщо минулого, 2002-го року, загальний призовий фонд був на рівні $730,000, то в 2003, завдяки “ефекту Манімейкера” він зріс до $2,700,000. Якщо рік тому за перемогу в Головній Події “MultiMarine” отримав $65,450, то в 2003 році за аналогічний успіх належало вже $227,750. Всі ці цифри наочно демонструють, що інтерес до онлайн покеру зріс у рази. Більше того, не дивлячись на турнірне орієнтування, на PokerStars на той час пропонувалася і найдорожча кеш-гра – лімітний холдем із блайндами $30/$60. Кількість гри вже була досить задовільною для того, щоб перевести покер із розряду одиничних вечірніх посиденьок, у головне заняття свого життя та безперебійного грінда. Інакше кажучи, у період формується таке поняття як ” регуляр ” .
Ну, а коли формується попит, значить, буде й пропозиція. Усім відома програма збору статистики Poker Tracker засвітилася приблизно на цьому рубежі. Регуляри та любителі разом вивчали загальні поняття та показники: VPIP, PFR, 3Bet, AggFactor та інші малозрозумілі простому обивателю терміни. Тепер же регуляри отримали своє розпорядження універсальну зброю, якою могли потрошити рибні поля того часу. Хоча дуже скоро стало зрозуміло, що, незважаючи на весь достаток та різноманітність, поточним лідерам індустрії не вистачає для тонусу ще одного руму, який зміг би посунути їх, як тоді здавалося, із непорушних позицій.
Гравців вистачало на всіх. Великим букмекерським компаніям типу William Hill також не склало труднощів зацікавити своїх клієнтів покером. Але були і сайти, що починали з нуля і досягли грандіозного успіху. Найяскравіший приклад – це, звичайно, Full Tilt: покер рум виник на порожньому місці і розпочав активну боротьбу за вершину трафіку. Але це було вже у 2004 році.
